Іноді мене запитують, чи можуть квітки або листочки  накладатися один на одного. Скажімо, квітка може закрити до половини сусідню квітку?
Головним, думаю, тут має бути підхід з позиції «а чи красиво це», але  в обов’язковому порядку слід враховувати ще одне: «а що диктують традиції».  Щоб розібратися, давайте спочатку подивимось на роботи старих і сучасних майстрів в плані накладених елементів.
І тут бачимо цікаве. Схоже раніше накладання взагалі не часто зустрічалися, але із часом композиції  стали щільнішими.
Більше як 50 років тому перехідні мазки практично не застосовувалися, розпис виконувався в основному кошачкою і пальцями. Погодьтеся, що порівняно із сьогоднішніми прикладами розпису, перед нами ажурний, легкий, ніби графічний стиль. Можна бачити, що самі композиції не перенасичені – елементи взагалі не торкаються один одного, в їх чергуванні є ритм, легкість і витонченість малюнка.

П.М. Павленко

Н. Білокінь

Н. Білокінь

Н. Білокінь

Зараз, особливо в районі композиційного ядра, все буває куди щільніше упаковано. Ось найсильніші перекриття одними елементами інших які я бачила, але до закриття половини квітки справа не доходить. 

М. Тимченко

Клименко-Жукова

В. Тезик

Та й чи гарно це буде? Хоча, хто знає що буде в майбутньому, адже розпис весь час розвивається. Я впевнена, що краса і зв’язок із традиціями не дозволять звернути «не туди», головне весь час пам'ятати про них і  зважувати свої роботи на відповідність.