Але що робити коли ландшафт не зовсім рівний і горизонт не скрізь проглядається? Лінія горизонту пройде по верхівкам гір, які граничать із небом, чи варто шукати її нижче?
Вважається, що поверхні далеких водойм наближені до лінії горизонту. Так поверхня моря чи річки на самому далекому плані може підказати де знаходиться горизонт, і високі гори не стануть на заваді в цьому випадку.

Ну а якщо горизонту зовсім не видно і перед нашими очима лише дерева, будівлі, або взагалі стіни кімнати? Як знайти лінію горизонту?

Існує «уявний горизонт» який співпадає із рівнем очей художника, і саме цікаве, мабуть, в тому, що горизонт у кожного свій. Все залежить від висоти рівня очей, від того стоїте ви, чи сидите, знаходитесь на вершині якоїсь гори, чи навпаки – в долині.
Уявімо, що ви із друзями якимось казковим чином потрапили в світ картини розміщеної вище, і стоїте на тому ж місці де знаходився художник, біля струмочка, посеред кущів. Зрозуміло, що поки всі стоять поряд, то і краєвид для всіх однаковий, але якщо один із групи підніметься по схилу на кам’яний міст, то горизонт для нього трохи відкриється і винирне із-за верхівок кущів. А тепер уявімо, що другий ваш товариш, що поруч із вами, просто присяде зачерпнути води. Його горизонт опуститься нижче вашого і вже не кущі, а високі травинки і каміння опиняться на рівні його очей. В усіх трьох випадках горизонт знаходиться на рівні очей глядача в залежності від місця його перебування: піднявся товариш на міст – піднявся і горизонт, спустився – опуститься горизонт, сховавшись за кущами, присяде – горизонт опуститься ще нижче і вже не тільки кущі, а і трава його закриватиме.
Виходить, що лінія горизонту прив’язана до наших очей і художнику для роботи необхідно обрати одне єдине місце, адже в одній композиції лінія горизонту на папері може бути проведена лише одна. Із ліні горизонту, зазвичай, починається малюнок і предмети що знаходяться вище лінії горизонту (вище ваших очей), зображуються над нею, а ті, що нижче – під нею.
Якщо просто, то можна сказати, що горизонт буде там, де знаходиться рівень очей. Більш точно визначити цю лінію можна за допомогою склянки із водою. Слід склянку води підняти до рівня очей так, щоб поверхня води на стінках сосуду зійшлася в одну лінію – ця лінія співпаде із лінією горизонту. Ось досить гарна ілюстрація із старого підручника.

А тепер приклад так званого «орлиного горизонту» коли відкривається краєвид із висоти.

А це приклад низького горизонту, коли присівши, можна бачити травинки над горизонтом.

До речі, малюючи натюрморт, художник також обов’язково відмічає для себе лінію горизонту.

Тут лінія пройшла трохи вище горличка вази і обруча металевої підставки. Будь горло вази і обруч підставки на рівні очей, окружності не було б видно, вона б витяглась у пряму лінію як вода у прикладі із склянкою.

Взагалі, цією коротенькою розповіддю тема лінії горизонту не може бути вичерпана. Про високий чи низький горизонт в композиції і про сприйняття глядачем твору я писала в «Безкоштовних уроках по композиції» в статті Роль лінії горизонту. Дуже раджу

Загальний вигляд предметів у кімнаті і те, що буде зображено.

А далі легкими і вільними, без уваги до деталей, лініями окреслюємо обриси предметів. Головна задача цього кроку саме розмістити зображення в форматі нашого аркуша: означити найвищу і найнижчу точки, лівий і правий виступи.

Рисочками відмічені «габарити» ніжок стільчика і верхнього краю скрині.

Продовжувати далі малюнок не має сенсу поки не буде проаналізоване положення лінії горизонту що до предметів.

Лінія горизонту (рівень очей) показана червоною лінією.

Як вже говорилося, точки сходу знаходяться на лінії горизонту. Якщо лін.гор. попадає в картинну площину, то проводимо її, а якщо (як у даному випадку) ні, то дивлячись на натуру, відмічаємо на скільки вище верхньої точки самого верхнього предмету вона знаходиться.
Для прикладу уявимо, що маємо намалювати коробки, які лежать горкою на полу і до рівня очей художника не вистачає відстані, яку можна виміряти приблизно ще в три коробки. Після такого аналізу легко прикинути (беручи до уваги масштаб реальних коробок і намальованих) на скільки вище верхнього краю аркуша лежить горизонт.

Лінія горизонту лежить вище краю аркуша.

У нашому випадку щоб «дотягтися» до горизонту, необхідно на скриню уявно поставити ще таку саму скриню.
Половину справи вже зроблено, лишилося тепер знайти точки сходу на  лінії горизонту. Попри всю красу теорії, не варто сподіватись, що вони самі собою являться,  відшукувати ці точки сходу знову доведеться на око. Але не будемо впадати у відчай, насправді, око непоганий інструмент. Почнемо побудову із самого великого предмету – з табуретки.

Табуретку легко уявити вписаною у «коробку».

Нанесемо олівцем строго вертикальну лінію її найближчого до нас виступу.

Від цієї вертикальної лінії біжать до горизонту лінії, які «на початку шляху» є боковими сторонами  коробки. Наклони цих сторін і маємо визначити.
Якщо горизонтально тримаючи в руці олівець, піднести його до низу тої вертикальної лінії коробки (як показано на фото), то утворяться кути.

Відмічаємо кути ліворуч і праворуч вертикалі і наносимо їх на свій малюнок.

Необхідно декілька раз перевірити і тільки остаточно переконавшись в правильності, намалювати до горизонту лінії, які окреслюють низ коробки, і вони неодмінно укажуть на дві точки сходу на горизонті для цієї коробки.

Тепер, користуючись точками сходу, можна завершити побудову коробки стільчика.

Скриня повернута до нас під трохи іншим кутом і доведеться таким самим методом знайти і її точки сходу. Таке життя.

Труднощі для початківця полягають переважно в тому, що точки сходу знаходяться майже завжди за картинною площиною, а ними необхідно активно користуватися. І тут буде корисним тимчасово підклеїти до аркуша зліва і справа газети на всю ширину і відмічати на них і т.с. і л.г., а потім відклеїти (можна нікому не розповідати про те).
Нічим не можна нехтувати, а ні газетами, а ні силою силеною допоміжних ліній під час побудови, які ділять об’єкт і навпіл, і по чвертям, і по діагоналям – все це дуже добре, бо приводить до безпомилкового малюнка.
Подальший хід роботи:  дивлячись на натуру, вписуємо в коробку табурет із ніжками і усіма площинами.

Тепер скриня.

Деталі і драпіровка.

Над малюнком можна працювати далі, перевіряти правильність ліній, додавати деталі і наносити штриховку. На цьому етапі він сирий, але етапи побудови ілюструє.
Із часом, коли око стане тренованим, а розуміння глибшим, то  необхідність  у допоміжних засобах відпаде сама собою, але перевіряти малюнок по точках сходу все одно необхідно, повірте, що сюрпризи стаються навіть у профі.
В кінці хочу сказати, що – так, як не крути, а малюнок доводиться будувати від самого початку взятих «на око» величин, але саме це, у сполуці із іншими образотворчими можливостями, відносить його до мистецтва, і дозволяє показати не просто реальність,  а світ із своїми акцентами, враженнями і привабливостями.

  ]]> https://prostalogika.com/cases-one-two-points/ Thu, 28 Feb 2013 15:06:55 +0000 http://88.208.214.178/?p=108 Можна помітити, що в усіх наведених схемах і картинах минулого уроку, який був присвячений історії відкриття лінійної перспективи, зображення побудовані із допомогою тільки однієї точки сходу. Якщо подивитися на картини, що представлені далі, то побачимо, що і на них зображення будувалися за допомогою головної точки сходу, яка лежить на горизонті. Це випадки фронтальної перспективи.

Пітер де Хох. Портрет сім’ї.

Джон О. Брайєн. Вулиці.

Така фронтальна перспектива із однією точкою сходу використовується у випадках, коли предмет (будинок, стіна, сходи, стіл і т.д.) повернутий до нас тільки однією стороною і ми не бачимо його бокових сторін, а лінії, які окреслюють верх і низ предмета, направлені строго горизонтально.

Схема побудови за допомогою двох точок сходу.

А ось гарна картина художника Адриана Еверсена. Її неможливо було написати без двох точок сходу, бо будинок знаходиться під кутом до точки зору художника.

Адраін Еверсен. Під низьким небом.

Ще приклад  сучасного художника Станіслава Плутенко із зображенням інтер’єру, де теж неможливо обійтися без двох точок сходу.

Станіслав Плутенко. Портрет Каті.

Якщо інтер’єр необхідно показати саме з такої позиції,  то ось приблизна схема побудови інтер’єру у так званому косому положенні за допомогою двох точок сходу.

Приклад із коробками.

На прикладі видно, що для побудови кожної коробки користувалися двома точками сходу і у кожної коробки є своя пара точок сходу.
Після вивчення схеми,  пропоную уважно розібратись як на картині Вагнера Фріца розташовані стіл і стільці по відношенню до точки зору художника і поміж собою. Предмет меблів спочатку вписується у звичайний паралелепіпед і ставиться у кімнату як  коробка, а вже потім в коробці викреслюється стілець чи стіл.

Вагнер Фріц. Старі друзі.

Ми розглянули теорію, а що до практичного застосування законів перспективи, то більшість підручників не порушують цього питання. Але, насправді, виникає безліч питань з  того як же починати будувати зображення і як його вести.  У наступному уроці, присвяченому перспективі, я намагатимусь докладно висвітлити цю тему.

До максимально реальних зображень художники прагнули завжди, і можна сказати, що збережені розписи стін міста Помпеї, яке загинуло від виверження вулкана, а це ще часи Римської імперії, засвідчують про вміння тогочасних митців передавати перспективні скорочення площин повернутих під кутом до глядача. Щоправда, точки сходу не знаходилися ще на горизонті.

Мозаїка. Помпеї.

Справжніми дослідженнями законів перспективи живописці, архітектори і математики змогли зайнятися лише коли послабшав містичний вплив середньовічної церкви і реалістичне мистецтво увійшло у моду. Наприклад, флорентійський живописець Джотто, який ще не знав перспективи, у своїх творах близько підійшов до реалістичного, а значить, перспективного зображення.

Джотто. Святий Франциск на міській площі.

Як і більшість відкриттів, відкриття лінійної перспективи не належить якійсь людині – багато художників внесли свій вклад і усіх просто неможливо згадати. Мабуть тому в різних джерелах згадуються різні прізвища. Часто історія відкриття описана у підручниках так (дуже стисло): архітектор Брунеллескі у співпраці з математиком Тосканеллі знаходять основи наукової перспективи, а взяті звідти практичні правила розповсюджує у своєму творі «Про живопис», який було видано у 1440 році, будівельник і вчений Леон-Батіста Альберті . Вивчення перспективи було продовжено художниками Пауло Учелло і П’єро делла Франчекска. Франческа написав три книги «Про живописну перспективу». Повний розвиток практична перспектива отримала в роботах майстрів Леонардо да Вінчі, Рафаеля і Мікеланджело.

Малюнок Леонардо да Вінчі.

Рафаель. Афінська школа.

Схема перспективної побудови палацу в картині «Афінська школа».

Найголовніші правила лінійної перспективи вчать зображувати на площині об’єкти такими, якими ми їх бачимо в реальному світі – із скороченнями їх розмірів в залежності від відстані.

Лінія горизонту (або рівень очей художника) – найголовніша константа від якої слід відштовхуватись при створенні реалістичного зображення. Будь-які об’єкти будуються за допомогою допоміжних ліній, які збігаються у точку сходу, а точка сходу знаходиться на горизонті.

Часто для ілюстрації цього закону у підручниках розміщують гарний приклад із залізничним полотном, але для різноманіття приведу роботу художника Хоббема «Аллея у Міддельхарнісі» і схему до неї.

Схема.

На схемі видно, що паралельні краї дороги збігаються в точку на горизонті і дерева зменшуються у тій самій послідовності, хоча усі ми знаємо, що насправді ні краї не зійдуться, ні дерева не перетворяться у траву.
Слід відмітити, що в усіх схемах цього уроку головна точка сходу лежить на лінії горизонту – це важливо.
Якщо уважно ознайомитися із ілюстраціями і поясненнями, то перспективні закони представляться досить простими, і, мабуть, це ще раз підтверджує вислів, що усе геніальне – просте. І можна лише здогадуватися скільки часу і зусиль найталановитіших людей різних епох знадобилося для відкриття цієї стрункої системи.

В наш час розроблено декілька видів перспектив які застосовуються для різних цілей. Трохи торкнуся декількох, якими користуються художники.
Так відома зворотна лінійна перспектива. Нею користувалися іконописці з часів Візантії, а тепер і православні ікони пишуться за її правилами. Зворотна перспектива зображує містичний світ, який не схожий на реальний. На прикладі видно, як сходинка підніжжя, стіл і база колони зображені лініями, які розходяться наближаючись до горизонту, замість того, щоб зустрітися.

Приклад зворотної перспективи.

Існує панорамна перспектива, де зображення створюється наче всередині циліндру від того, що має велику довжину і це виправдано, коли неможливо охопити поглядом усе зображення. Використовується художниками при створенні діорам, де поверхня зображення вигнута і глядач знаходиться в центрі по відношенню до експозиції. Для демонстрації діорам часто будуються спеціальні зали із круглим чи напівкруглим приміщенням.

Панорамне зображення.

Будівля для діорами.

Аксонометрія або паралельна перспектива використовується у кресленнях.

Креслення.

Повітряній перспективі будуть присвячені окремі уроки, а поки що, лише ілюстрація.

Повітряна перспектива.

Малюнок олівцем. Віталій Губарєв.

Пейзаж вуглем. І.І.Шишкін

Зазвичай малюнок виконується графітним олівцем на папері, але може бути виконаний тушшю, кульковою або гелевою ручкою, вуглем, фломастерами, кольоровими олівцями і ще багатьма способами – від аерозольної фарби, якщо малюємо на стіні, до пальців рук, якщо зображуємо щось на піску.

Нечпай Андрій. Малюнок тушшю.

Шабликін Антон. Малюнок фломастерами.

Малюнок кульковою ручкою.

Графіті

Олівці і ластики

Навчатися малювати краще за все олівцем. Він не крихкий і залишає чітку рівну лінію, яка легко витирається ластиком.Існує дуже широкий вибір олівців, але слід керуватися простою порадою: тверді більше підходять для виконання дуже тонких ліній, а м’які, враховуючи їх відгук на силу натискання, краще використовувати для передачі різноманітних нюансів в світлотіньових малюнках.Заслуговують довіри олівці і ластики фірми «KOH-I-NOR».Олівці
Твердість м’яких олівців зазвичай маркується цифрою і літерою В, наприклад 2В, або 5В, а тверді олівці помічені літерою Н, наприклад 8Н. Олівці середньої твердості можуть мати значення F, або НВ.
Є і механічні олівці, де за допомогою спеціального механізму висувається тонкий стержень. Ступінь твердості маркується так само. Вони дуже зручні, щоправда товщина стержнів може бути різною – показники товщини зазначені в мм.
Але олівець без особливо ретельної заточки не може бути корисним для художника. Заточувати олівці слід маленьким ножиком доки стержень не стане гострим як голка. Нажаль різноманітні точилки у більшості випадків не справляються із такою задачею.

Папір

Папір не повинен бути а ні тонким, а ні слизьким. Сучасні вітчизняні альбоми для малювання зовсім непридатні для виконання малюнків (хіба що для начерків). Папір в них надто тонкий і розшаровується під ластиком. Краще купити папір для креслення – він відповідає стандарту «ватман» або «напівватман».

Планшет

МольбертМалювати слід не на столі, а на спеціальному мольберті або планшеті. На планшет кріпиться аркуш паперу і він встановлюється під нахилом так, щоб відстань від очей до його верхнього і нижнього краю була однаковою. Планшет можна купити, а можна і самостійно знайти пласку поверхню (фанера, дощечка) зручного формату.

Туш, пера, вугілля

Китайська туш продається в пляшечках чи брусочках як поштучно, так і в наборах. В наборі буває декілька кольорів.Пера Кольорова туш дуже цікава річ для досвідченого графіка. Але художнику-початківцю краще починати з чорної. Після висихання туш вже не змивається водою і малюнок має чіткі, абсолютно чорні лінії. Пера для роботи тушшю до недавнього часу були справжнім дефіцитом, бо радянські «плакатні пера» поступово розкупились, а імпортні з’явились відносно недавно. Пера бувають різного розміру і любителям техніки туш-перо краще одразу придбати набір.
Малюнок виконаний гелевою ручкою дуже нагадує малюнок тушшю, але ручкою легше працювати. Бо клякси, підтьоки і інші неприємності просто неможливі.
Робота вуглем являє собою особливу техніку і тут потрібні і особливий папір, і фіксуючий розчин, і спеціальна гумка, і воскові олівці, але все це можна вільно купити в спеціальних художніх магазинах.