Петриківський розпис частіше зустрічається у вигляді рослинних стрічкових орнаментів і квіткових композицій, але іноді майстри користуються прийомами розпису для створення сюжетів чи пейзажів. Це можуть бути зображення людей, як у старих майстрів, а можуть бути пейзажі чи картинки, оповиті Петриківським розписом.
Хочу відмітити творчість Марфи Тимченко – її декоративна графіка особисто для мене є прикладом того як можна в рамках розпису створювати цілі ілюстрації до літературних творів. Тут для прикладу ілюстрація до Шевченкової «Катерини».
Мені далеко до Тимченко, але, все ж таки, іноді доводилось працювати в цьому ключі, і нехай не все мені подобається в моїх декоративних роботах, але, оскільки люди цікавляться, розповім як я підхожу до цих задач, з чого починаю і як веду роботу.
Зрозуміло, що спочатку композиція відшукується олівцем на папері. А якщо такий проект ще й виник по волі замовника, із купою побажань, то інакше ніяк. Ось в наведених нижче композиціях замовник побажав розпис відсунути далі, тобто не розгортати його, а зробити акцент на великій родині (бабуся. дідусь, декілька молодих пар, багато дітей) і все це в декоративному стилі. Як тут без ескізів? Картин із персонажами має бути 4 – це пори року. Мені все здалося цікавим.
Виходить, що має бути декілька планів: горизонт, будинки, галявина, дерева. Людям слід придумати заняття і, головне, вирішити як вплететься розпис, в які кольори вбереться робота.
Коли начерк більш-менш склався в композицію, переношу малюнок на полотно. В моєму задумі картина не буде обмежена рамою, а якби потемнішає ближче до країв, виставивши світлий центр. Значить, в першу чергу беруся за небо і краї по периметру.
Далі черга розпису. Важливо пам’ятати про рівновагу. Кольорові плями мають врівноважувати композицію по масах. Скажімо, колір даху будинку, врівноважений таким же кольором на стовбурах дерев і т.д.
Намагаюсь де тільки можна розписувати петриківкою – дерева, кущі, трави, небо прописую якомога старанніше, а ось людей, будиночки – просто в декоративній манері.
