Зізнаюсь, що цей МК є одним із незабутніх для мене. Погодьтеся, що проживши життя, людина не стане витрачати час на малоцікаві речі, а значить, Петриківський розпис дійсно цікаве явище. А взагалі, люди, які і на схилі літ прагнуть опанувати щось нове, або проявити себе в творчості, заслуговують великої поваги.
Це був один із районних соціальних центрів, але із перших поглядів і вітань, я зрозуміла, що на МК зібралися просто рідні мені люди – взаєморозуміння і прихильність встановилися миттєво. Спілкування було відкритим, задавалися питання, звучали добрі жарти – робота одразу закипіла.
Дивлячись на своїх учнів, я милувалася тим, якою твердою і впевненою з віком може бути рука, якими вивіреними рухи – молодим буває далеко. Їх неможливо було не хвалити!
Зав’язалася душевна бесіда, і хтось розповів про себе, а хтось помовчав – життя, воно ж різне.
Але саме цікаве очікувало мене під кінець, коли з’ясувалося, що мої учениці такі майстрині, що мені і не снилося! Демонструвалися вироби. Це і деку паж, і вишивка стрічками, в плетіння з лози і паперу.
Тут ми вже помінялися ролями і жінки повчали мене як і що робиться, розкривали секрети. Коротше кажучи, розпрощалися ми не скоро.
Наприкінці, за згодою декількох жінок, я розміщую їх перші Петриківські композиції з прізвищами і віком. Вважаю, що це круто, або як сказали вони самі – повчально.
Соколова Інна Дмитрівна, 72 роки.
Скора Катерина Савівна, 62 роки.
Шабуневич Марія Степанівна, 63 роки.
Зеленська Анна Генадіївна.