В попередньому уроці досить докладно було розглянуто процес виконання розпису по дереву під лак (гуашевими фарбами), але хочу доповнити сказане прикладом, в якому довелося мати справу з дуже старою річчю – столітньою скринею. Цікаво, що скриня, яку малась розписати, дійсно старовинна і належала колись солдату, ветерану Російсько-Японської війни. В ті далекі часи чи не в кожного солдата була така стандартна скриня для зберігання особистих речей. Погодьтеся, що повернути до життя вже практично забуту річ, та ще із таким минулим, завжди цікаво. Далі про весь хід робіт: від дрібного ремонту до розпису.
Коли я побачила скриню, то крізь шар пилу проглядав її синьо-зелений колір, виднівся солдатський номер на боку, петлі на кришці були відірваними. Кришку під час транспортування довелося прив’язати.
Зізнаюсь, що, все ж таки, в першу чергу мене цікавив стан деревини під старою фарбою, адже від її «здоров’я» залежало доведеться чи ні тонувати скриню для створення кольорового фону (чорного, зеленого – будь-якого). Тому я навіть вирішили відкласти на потім вибір і встановлення фурнітури (нових замків і петель). Було проведено незначний ремонт по укріпленню старих (рідних) петель аби кришка могла вільно відкриватися і закриватися, і я взялася знімати фарбу.
Царська фарба це щось! Знімалася важко, але під нею збереглося зовсім непошкоджене дерево. Зрозуміло, що питання із кольоровим фоном відпало само собою, адже такий свіжий і світлий колір мав залишитись.
Коли фарба була знята, то мені здалося, що до білої деревини старі завіси під замок досить таки пасують, додаючи якусь свою ретро-нотку. Вирішила їх залишити.
Тепер, після шліфування дрібною нождачкою, поверхню слід підготувати під розпис – прогрунтувати. Для цього є такий чудовий засіб як клей ПВА. Усі найменші шорсткі нерівності заповнюються, і поверхня після висихання клею стає гладенькою як папір. Але варто враховувати, що майже завжди після проклейки деревина трохи темнішає.
Зрозуміло, що весь той час поки йшла підготовча робота, в голові незмінно крутилися варіанти композицій, підбиралися улюблені елементи і слід сказати, що минув якийсь час поки все склалося в більш-менш завершену картину. Якими кольорами ляже розпис і якими будуть композиції, це, дійсно, найважливіші питання і їм належить відвести окремі теми. Про хід побудови Петриківських композицій я розповідала в уроці вище, але це, як ви розумієте, невичерпна тема. Тут мова більше йде про технологічні питання, адже їх теж треба торкатися, розписуючи вироби з дерева. Скажу лише, що композиції для кожної із сторін народилися не одразу, композиційні схеми малювалися на папері, не раз коректувалися, а деякі неув’язки вирішувалися прямо під час розпису.
Після якісної ґрунтовки фарби лягають легко, але хочу звернути увагу ось на що. Працюючи гуашшю, яскраві і соковиті кольори не завжди легко буває получити змішуванням фарби. Думаю. що це особливість гуаші. Тому раджу купувати набори із більшою кількістю кольорів (скриня розписувалась набором «ТЕСС» із 28 кольорів і я не відчувала нестатку у відтінках). Можна доповнювати набори, купуючи потрібні кольори в окремих баночках, але не сподівайтесь отримати красивий оранжевий, наприклад, змішавши червоний з жовтим – номер не пройде.
Після того як розпис нанесено, виріб покривається лаком. Лак краще підбирати самий прозорий із тих, що будуть, але навіть самий світлий лак не залишить відтінок деревини незмінним – вона однозначно потемнішає. Бажано нанести два шари лаку із інтервалом у декілька діб ( другий шар наноситься тоді як повністю висохне попередній).
Зсередини я пофарбувала скриню світлим відтінком акрилової фарби.
Тепер вона повернулася до життя і може, як і сто років тому, служити вірою і правдою – в ній так зручно зберігати речі.
