Коли надійшла пропозиція взятися за розпис ще одного мотоцикла, я поставилася до такої можливості як до дуже цікавого проекту. Але під час зустрічі із власницею байка, коли вперше глянула на мотоцикл «вживу» (перед тим швидко переглянула фото цієї моделі), трохи розгубилась. А задуматись було над чим. Тут дуже складна форма бака. Наприклад, є виступи з обох боків за якими частини малюнка просто не буде видно, якщо знаходитися в кроці від мотоцикла, вигідні для розпису місця під нахилом спускаються під руль і тануть, а ще замислуваті отвори і гострі обриси загальних контурів баку…
Доречи, спочатку планувалось, що я створю малюнок на папері із урахуванням усіх особливостей, а далі вже інші спеціалісти перенесуть його на плівку і, просто, обклеять усі панелі. Так от як раз неможливість прорахувати всі оті особливості, адже невідомо як сильно здатна потягнутись плівка на виступах аби не змістився малюнок і круглі квіти не стали видовженими, схилила до думки розписувати вручну прямо по поверхні. Добре, що досвід в мене вже був, адже свій мотоцикл два роки тому розписувала просто по металу. В цьому питанні ми зійшлися.
А далі найскладніше. Повірте, не такий складний процес розпису, як підготовка (створення композиції). Тут дуже важливо вислухати побажання замовника, зосередитись на людині, відчути її характер, навіть душу і запропонувати для неї саме бажане. Інакше не варто і братись. Саме про композиційний аспект цього проекту я і хочу розповісти.
Так от, зізнаюсь, мене дуже порадувало, що хазяйка мотоцикла добре уявляла, що вона хоче бачити. Це квіти (багато і щільно), обов’язково петриківські птахи в польоті по боках і дівчина-українка у віночку зверху на баку.
Ой, подумалось, багато всього і різного на невеликій площі… Як скласти? Але коли під час бесіди я дізналась, що переді мною непересічна особа, яка об’їздила на мотоциклі весь світ (переважно ОДНА) і символи України тут дуже і дуже важливі, я вирішила поборотись за композиційну ув’язку. Пообіцяла незабаром представити ескізи.
Насамперед, мені було необхідно в уяві попрацювати із поверхнею. Тож, просто виконую ряд малюнків із панелями які розпишуться. Крім того, ескізи мають бути наближеними до реалістичної візуалізації, тому стараюсь:)
Під час замальовок мені вже більш-менш стало зрозуміло в якому напрямку рухатись, і це добре:) Так от, із чого, по-вашому слід розпочати створювати композицію? Правильно, з головного. Підхід до створення усіх Петриківських композицій однаковий – спочатку відмічаємо головні елементи (композиційний центр), потім менш важливі і, нарешті, найдрібніші. Ну, тут дівчина у вінку без варіантів має зайняти своє місце. Водію, напевне, тільки її і буде видно, але і всім хто стоятиме в кроці від мотоцикла теж.
Далі по старшинству ідуть достатньо великі птахи. Вони самі попросилися на вигідні площини з обох сторін баку, причому хвости розкинулися на великих виступах так, що їх пір’я слугує візерунковим антуражем біля віночка дівчини.
А ось із квітами виявилось складніше. Здавалося б…
Слід сказати, що в традиційному Петриківському розписі існує композиційне правило (не одне, доречи) яке вимагає, щоб кожен елемент розпису (квіти, листя, бутони) кріпився до стебла. Тобто потрібна гілочка чи корінчик звідки все буде рости. Форма боковинок бака витягнута і однією гілочкою все не заплетеш.
Дві гілки я розмістила ось таким чином.
Через годину-другу розумію, що це зовсім не те, і не так потрібно. Виходить, що пташки доповнили дівчину візерунком хвостів, і зв’язка птахи/дівчина працює, а далі діло не йде. Дівчина існує автономно, квіти теж. В такому варіанті дівчина і птахи як би відірвані від рослин.
Особливо звертав на себе увагу фрагмент квіткової сукні дівчини – плечі якби обрубувалися пустотою. І ось рішення знайшлося – слід продовжити плечі сукні квітковими гілками.
Зробила так і зрозуміла, що все стало на місця – коло замкнулося і тепер все пов’язане! Дівчина ніби лежить зверху, квіткові рукава розкинулись і спускаються донизу, птахи летять вперед, і лише пір’я хвостів колишеться біля віночка дівчини.
Я була задоволена і, чи повірите, не сумнівалася ні на мить, що замовниця все схвалить. Так і сталося!
Далі була зосереджена робота, але вона вже лилася вільно і легко як пісня.
