Квітучі садочки  приваблюють  своєю красою багатьох художників. Пропоную спробувати написати разом зі мною такий сад аквареллю.

На перший погляд може здатися, що зобразити білі яблуні акварельними фарбами буде складно, оскільки в цих фарбах немає білого кольору. Але насправді це не так, якщо, звичайно, із самого початку окреслити дерева і просто  не зафарбовувати їх. Це стосується і інших світлих об’єктів. Тобто, робота має іти за принципом «від світлого до темного».

Кажучи інакше, будемо працювати  лесіровками, накладаючи один шар фарби на інший.  Зовсім білі місця пензель має обходити. Прозорими розчинами  заливаються  світлі (не білі) ділянки, потому іде черга більш насичених фарб, а під кінець проробляються найтемніші місця. Таких шарів може бути скільки завгодно, і вони можуть багато разів накладатись, а в якомусь місці може бути один єдиний шар – головне не затемнити те, що має лишитися світлим, ну і ще із  кольором не переграти.
Трохи про колір  і міру його світлоти .  Є складність в цьому питанні і це тема окремого уроку, поки ж що просто раджу  яскраві фарби  брати в роботу, якщо вони вже  просяться, зображуючи передній план. Далечінь краще висвітлити.  При освітленні будь-якої фарби ( коли розчин дуже прозорий, водний), насиченість кольору (його яскравість) падає.
Отже, почнемо.
Зізнаюсь, що намальованого мною саду насправді не існує. Я відштовхувалась від двох зовсім різних місцевостей: сільської вулиці із красивими райськими яблуньками і від розквітлих в зовсім іншому місці вишень.

Перше, що робимо – легенько відмічаємо олівцем усі головні об’єкти , починаючи із лінії горизонту і закінчуючи кронами, стовбурами і гілками.

Тепер найцікавіше – небо. Існує думка, що небо слід писати швидко, не більше кількох хвилин. Будемо старатися.  Але спочатку, давайте просто поглянемо на нього. Можна помітити, що ближче до горизонту небо світлішає і блакитний відтінок там ніжніший і тепліший, а над головою, в зеніті, переважають холодні і дещо темніші відтінки ультрамарину.
Значить, приготуємо два розчини:  світло-бірюзовий для горизонту і холодний блакитний для верхньої частини роботи.
Візьмемо велику щіточку із грубою щетиною (я взяла господарську, якою фарбують вікна) і почнемо вертикальними рухами  наносити небесні відтінки біля горизонту.  Обходимо, звичайно, крони, але злегка чіпляємо їх вертикальними торканнями – крізь білі гілки має проглядати небо.  Сліди від цього пензля схожі на маленькі крапочки і плямочки різної форми.  Там, де дерев немає, то просто заливаємо цим кольором  шматочки неба.

В «верхніх шарах атмосфери» потрібен більш холодний і темний відтінок.  Тим же пензлем набираємо і його.  Все потрібно робити швидко щоб фарби не встигли висохнути. Відтінки мають плавно вливатися один в одний.
Поки небо вологе, можна салфеткою показати хмарки. Гострим кінчиком вбираємо залишки фарби і формуємо хмари.

Все, небо готове.

Тепер тонким пензликом промалюємо стовбури дерев, а то не дуже на цьому етапі зрозуміло що то воно таке буде.

Дорогу можна показати напівсухою грубою щіткою.  Тут в «небесні» розчини я додала трішечки чорної фарби.

Далі слід підібрати колір і меншим пензликом залити самі світлі трави, які освітлені сонцем.

Прописуємо сіро-блакитним відтінком далекі дерева на горизонті. Краще, якщо це буде зроблено не одним відтінком, а декількома.  Те, що світліше і розмитіше, буде видаватися як більш віддалене.
Таким самим кольором можна прописати падаючі тіні від дерев і трави, що попали в тінь.

Підсилюємо, де треба, тіні і тоненьким пензликом прописуємо усі дрібні деталі – гілочки, травинки на першому плані.

І останній штрих – надамо об’єму кронам. Райські яблуньки цвітуть рожевим квітом, а вишні – білим. Значить, грубою щіточкою точечно підфарбуємо рожевим  яблуні, а вишні відтінемо  світлим сіро-зеленим розчином.

Готово.
Можна написати таким чином ваш рідний квітучий садок з натури, або з фотографії – впевнена, що результат вас порадує.