Одразу хочу сказати, що це був достатньо масштабний проект, і я одна не змогла би його виконати. Його втілення стало можливим завдяки соціальній ініціативі Студії UAMAZE, цілій команді моїх учнів, і спонсорам.
Мова йде не тільки про розпис стін, а й про те, що в даному випадку було необхідно повністю змінити атмосферу залу їдальні. Для розуміння того яким був дизайн ДО, вистачить однієї фотографії…

Було вирішено на місці березок розмістити яскраву Петриківську композицію і прикрасити стрічковим орнаментом стіни над панелями.
Я взялася за ескізи. Спочатку розробила композицію для центрального панно, а потім для стрічкового орнаменту.

Відомо, що створюючи композиції для стін, слід пам’ятати про розміри приміщення. Візуалізація інтер’єра необхідна для масштабування елементів розпису. Цей зал має в довжину 50-60 метрів, тож візерунок повинен бути привабливим як із такої далекої відстані, так і із кількох метрів.
Але в уроці хочу більше розповісти як наносився стрічковий орнамент. Саме стрічкові орнаменти частіше за все доводиться виконувати на об’єктах архітектури, і можливо, мій досвід комусь допоможе у вирішенні подібної задачі.
Зрозуміло, що в даному випадку для створення стрічкового орнаменту використовувалися такі ж елементи, що і в центральній композиції. І ці квіти в реальному масштабі виходили не маленькими. Але це як раз не лякало, бентежила довжина майбутнього орнаменту – близько 20 метрів, а ще питання організації розпису із участю більше 10 чоловік (мої учні).

Я подумала, що буде зручно, якщо підігнати рапорт орнаменту до довжини 1 метр, і зробити трафарет рапорту для нанесення розмітки на стіну.
Трафарет дозволив прискорити процес. Поки одна група учнів наносила метр за метром розмітку, друга група вже могла приступати до розпису перших фрагментів.

Але перед роботою на стіні я запропонувала  майстрам виконати квіти й листя в реальному розмірі великими пензлями на ватмані. Це необхідно щоб «пристрілятися», і після таких навчань кожен учасник знав що має вийти із-під пензля.

Робота велася не очікувано швидко. Адже всі були готові.  Я дуже вдячна своїм учням, це перший мій об’єкт, який народився в командній роботі. Я була щаслива, що все виходило так швидко, легко, і в приємній атмосфері. Такою стала їдальня ПІСЛЯ.

На фото нижче команда  майстрів, організатори проекту із директором Будинку Ветеранів, і я на фоні розпису:)