Влітку 18 року я і мої учні прикрасили Петриківським розписом стіни дитячого садочка «Перлинка» в місті Біла Церква. Організатором цього заходу виступила студія UAmaze, яка впроваджує досить популярний соціальний проект «Мистецтво в кожен дім».
Ми з дівчатами розписали довгий перехід із корпуса в корпус і сумна стіна переходу заграла яскравими барвами. Хочеться вірити, що Петриківський розпис додасть усім вихованцям сил і чудового настрою, тим більше, що садочок відвідують діти з обмеженими можливостями (порушення опорно-рухового апарату, ДЦП, затримкою психомовного розвитку та розладами аутистичного спектра).
Побувавши у садочку вперше, я оцінила довжину стіни. Це близько 11 метрів переходу, але приміщення не тісне, бо навпроти стіни розташовані величезні вікна, поряд сходи, що ведуть на перший поверх.
Мені якось не хотілося вносити в це приміщення стрічковий орнамент. Здавалося, що він оптично може підсилити видовженість переходу. Краще розділити окремими композиціями на фрагменти (центральна частина і дві менші з боків). А оскільки стіна блакитна, то й по кольорах просилося щось ніжне і яскраве одночасно.
От скільки рішень від одного лише першого огляду об’єкту! Вважаю, що фото/відео не може замінити відвідини.
Лишилося попрацювати над композицією. Для дитячого закладу було потрібно зобразити щось красиве, веселе, оптимістичне і надихаюче. Мотиви із ілюстраціями до казок якось не пішли, думки крутилися навколо сучасності. Так і намалювалися діти, що граються із паперовим літачком, сонце, кущі калини із квітами. Може, якби було більше часу, я б більш невимушено зобразила дітей, можливо, вони б бігли за літачком, але часу перебирати варіанти не було, бо існувала жорстка прив’язка до дати (на дату мали зібратися дівчата майстрині, плюс організація транспорту в інше місто, закупка необхідних матеріалів).
У визначений день я приїхала трохи раніше основної групи щоб встигнути нанести розмітку. Розмітку я наносила крейдою, вимірюючи рулеткою відстані щоб малюнок симетрично розмістився на заданій площі. Цього разу було неможливо відступити назад навіть на декілька кроків – за спиною перила. Тож годі й думати щоб відійти і здалеку оцінити чи все на своїх місцях.
Із приїздом дівчат справа пішла веселіше. Роботи всім вистачало. Почали із листочків, потім плавно перейшли на квіти.
Десь якийсь фрагмент композиції випереджав інший, і при погляді збоку інколи було неможливо зрозуміти, що то буде на цій стіні, але потім все з’єдналося і пов’язалося.
Сонечко і дітей намалювали вже під кінець.
Ось таким тепер став перехід. До речи, біля палаючих квітів і ягід калини така собі фотозона вийшла (мої дівчата залюбки фотографувалися). Думаю, що і діти серед квіточок будуть гарними.
Щиро дякуєю усім майстрам учасникам:
Ольга Яковенко (Olga Yakovenko), Татьяна Ладоненко (Tatyana Ladonenko), Света Сигида (Sveta Sigida), Светлана Домашенко, Angelika Korniyenko, Yevgeniya Yefremova, Анжелика Райлян, Оле Нятко, Аня Бат, Мария Божок (Mariia Bozhok). Tatyana Penskaya, Наталия Раевская, Светлана Филаткина,
Marianna Mandzhulo, Марина Пархоменко, Natalie Kostenko, Ольга Бухонік, Галина Феоктистова, Людмила Пус.
