Неможливо писати акварельними фарбами не користуючись такою технікою як заливка. Із назви видно, що заливка дозволяє рівномірно залити (зафарбувати) якусь ділянку на папері. Без заливки неможливо написати небо, або фон в натюрморті. Та і взагалі, чи портрет маємо писати, чи пейзаж, всюди необхідна заливка. Без цього прийому робота приречена на розводи від слідів щіточки, а ще на нерівномірно зафарбовані ділянки замість привабливих однотонних кольорових плям.
Пропоную помилуватися акварельними роботами, де заливки виконані так доречно, що роботи здаються складеними із яскравих сонячних плям.
Калина Тонєва. Кали.
Калина Тонєва. Тюльпани.
Як виконується заливка.
Заливку можна виконати різними способами – можна наносити фарби на вологу поверхню паперу, на суху, щіточкою і навіть губкою. Головне працювати як можна скоріше і обов’язково дотримуватися умов, про які піде мова нижче. В цьому уроці докладно розповім про заливку по сухому паперу.
Існує три обов’язкові для виконання умови, і нехтування хоча б однією зведе нанівець спробу виконати якісну заливку.
Перше. Лист паперу повинен бути закріпленим на планшеті і знаходитись під нахилом. Нахил може бути різним, (нахил необов’язковий лише у випадках заливки по мокрому), але головне щоб він був. Можна регулювати і знайти положення, яке вас влаштує.
Мольберт із закріпленим під нахилом планшетом.
Друге. Розчину фарби на палітрі повинно бути стільки, щоб щіточка пензлика могла повністю в нього зануритись. Крім того, розчину має вистачити на покриття тієї ділянки, яку маємо залити, тому краще готувати його із запасом.
іточка повністю занурилася у розчин.
Третя умова. Гарно змоченою у розчині щіточкою слід вести строку, можна просто зліва направо, а ще краще (у випадку заливки по сухому паперу) проводити, виконуючи часті зигзагоподібні рухи щіточкою. Фарба повинна збиратися у нижніх «зубцях» зигзагів. Негайно під верхньою строчкою проводиться ще така сама, яка вбирає напливи фарби з верхньої строчки.
Напливи фарби під верхньою строчкою.
Видно як іде строчка під строчкою.
Знизу надлишки фарби збираються салфеткою, або іншою ледь вологою щіточкою.
Можна ще раз перекрити ділянку тим самим розчином для більш рівномірної заливки.
Ділянка має рівний шар фарби.
Ось і все. Складного нічого немає. Можна використовувати різні варіації: працювати різнокольоровими розчинами, або темними і світлими. Далі приклад як можна залити ділянку трьома кольорами.
Починаємо з жовтого, додаючи строчку помаранчевого , а далі переходимо на червоний колір.
Ще хочу на зовсім простому прикладі показати як саме можна користуватися прийомом. Спробуємо створити листівку із побажанням усім творчим людям.
Олівцем легенько відмічаємо те, що зафарбовуватися не буде (об’єкти, які маємо обійти щіточкою) – хмаринки, пегаса (символ творчого натхнення) і напис.
Заливаємо все окрім означених вище елементів. Просуватися зигзагоподібною строчкою тут неможливо (доводиться обходити перешкоди) і можуть проявитися нерівномірні стики.
Цю неприємність легко можна обійти, якщо повернути справу незвичним чином. Перевертаємо листівку догори дном і повторно заливаємо (можна де інде більш насиченим розчином). Чим скоріше іде заливка, тим менше буде нерівномірностей і стиків.
Виходять білі хмарки і пегас.
Можна хмарки зробити теплішими і тоді небо стане ближчим.
Тепер «вдихнемо життя» в крилатого коня, відмітивши світлотіні на його тілі.
Таким вийшов пегас.
Зрозуміло, що замість коня можна зробити що завгодно – квіти, сонце, птахів.
Напис я просто обвела маркером.
Хоч це і листівка, але я не надала значення можливому декоруванню, всіляким елементам і прикрасам золотими чи срібними фарбами, аплікаціям, посаженим на клей ниткам, тощо. Головним було показати, що досить простий прийом може послужити усім, хто схоче взяти його собі на озброєння.
В наступному уроці, присвяченому заливці, хочу навести приклади більш складного і цікавого застосування цього прийому.