Мабуть, будь-який художник скаже, що писати аквареллю і просто, і складно, все залежить від того дивлячись що і дивлячись як, але без елементарних навичок користування цими фарбами неможливо, певно, взагалі працювати всіма іншими, і тому саме з акварелі починається навчання азам живопису в усіх художніх школах.
Я більше пишу маслом, а акварель люблю за можливість швидко зробити яскравий ескіз, тому самостійних акварельних робіт у мене майже не лишилось – давно розлетілись. Ось одна з них в техніці «по мокрому». Вона велика, але на збільшеному фрагменті можна бачити характерні «підтьоки».
По мокрому це один з найцікавіших прийомів, що дозволяє писати прозорими текучими фарбами і від цього образи виходять неначе витканими із випадкових кольорових розводів. Це дійсно акварельний прийом, бо інші фарби навряд чи здатні на таке. Ось роботи справжніх майстрів цієї акварельної техніки.
Закат. Наталія Рахманіна.
Вечір в горах. Олександр Сушилов.
Все просто: аркуш паперу (а іноді якась ділянка) змочується водою і легкими мазками пензлика привносяться потрібні відтінки кольорів. Поки ще не висох перший колір, поряд кладеться другий і фарби повзуть цікавими напливами. Контролювати процес тим легше чим сухіший папір.
Але насправді, за вільною течією води і фарб ніхто не йде, адже художник ставить перед собою задачу зобразити конкретну композиційну схему, і тут, як і всюди слід дотримуватися ходу роботи. Щось вагоме навряд чи може з’явитися на світ без ескізів, чи хоча б начерків у блокноті і нехай творча атмосфера цього прийому не навіває оманливі думки, що саме собою все зв’яжеться. Воля воді і фарбам надається, але в рамках творчого союзу з ними.
Спочатку слід просто спробувати доторкнутись до можливостей цієї техніки, і я пропоную виконати декілька простих вправ, щоб відчути, як поводять себе фарби на папері що має різний ступінь зволоженості.
Для цього приготуйте в палітрі два досить насичених розчина, наприклад, жовтого і зеленого кольорів. А тепер по аркушу паперу самим широким пензликом, змоченим у воді, проведіть одну під одною чотири горизонтальні смуги. Перша смуга нехай буде сама «мокра», а остання ледь змоченою. Меншим пензликом зробіть один під другим легенькі мазки в кожній із змочених смуг і поспостерігайте як розпливуться напливи в залежності від кількості води на папері. Тепер праворуч мазків поставте вже не мазки, а декілька крапок. І, нарешті, нанесіть поруч обидва кольори на кожну із смуг і спостерігайте за їх взаємно проникаючими розводами.
Далі, творче завдання, ціль якого направлена виключно на здобуття перших навичок і тому мова не йде про реальність чи схожість зображення, але відштовхуватись від реальних форм будемо.
Назва пейзажу «Вітер». Творчі відхилення тільки заохочуються, головне, це відчути, як поводить себе фарба на вологому папері, не суперечити назві твору і створити композицію динамічного характеру. Але, ні в якому разі не слід стримувати себе і боятися надлишку води, це ж перший політ і нехай він буде фантастичним.
Не стримаюсь від коротенького інструктажу перед польотом: іти слід, як і завжди в акварелі, від світлого до темного (спочатку світле і тепле, потому темне і холодне) і спочатку пишемо загальні маси по дійсно мокрому, а дрібні і тонкі деталі – наприкінці по майже сухому паперу.
Світлі розчини фарби наносимо великими пензликами досить широкими рухами.
Ось такими пензликами писався цей пейзаж. Видно, що колір неба поглиблено в деяких місцях.
Проводимо широким мазком найсвітлішу лінію поля.
так само проводимо темні смуги.
Маленьким пензликом прописуємо дерева.
Робота готова.
Ось деякі учнівські роботи цього завдання. Теми завдання багато разів змінювалися за бажанням учнів, але ці пейзажі, що написані за уявою чи по пам’яті, переслідували одну навчальну задачу – познайомитися із технікою «по мокрому».
Погодьтеся, що зовсім непогано для першого разу.