Створюючи свої перші петриківські композиції, учні іноді стикаються з труднощами, не знаючи з чого розпочати побудову. Неначе все вже вирішене: і те якими будуть елементи в композиції, і якими відтінками заграє і на якому фоні ляже розпис, і скільки місця він має зайняти, але важко визначити що розміщувати в першу чергу, а що потім, або якою буде послідовність роботи.
Про це й піде мова в цьому уроці.
Сподіваюсь, що усі погодяться, що без схематичного ескізу десь на аркуші паперу, краще не братися за розпис. Навіть якщо в голові вже склалася чітка картинка, повірте, що взявши до рук олівець (просто для фіксації), попередня картинка, скоріше за все, еволюціонує у щось набагато привабливіше.
Зазвичай я розпочинаю роботу над створенням композиції з формування композиційного центру. Але це має відбуватись в рамках якогось формату. Для цього в робочому альбомі малюємо невеличку рамочку (не більшу за долоню) яка відповідає своїм співвідношенням сторін реальному розміру призначеної під розпис площі і позначуємо в ній схематичними колами найбільші квіти. Зрозуміло, що ці найбільші і найяскравіші квітки будуть в декоративній композиції центром уваги, композиційним ядром, або говорячи простіше – головними героями.
Не так давно я розписувала скриню і пропоную на свіжому прикладі розглянути створення композиції для її сторін. Це достатньо складна композиція, яка розмістилась одночасно на двох сторонах – фасадній і торцевій, але простіші композиції мають такий самий хід побудови.
Так от, у правильному співвідношенні малюємо зменшену площу сторін скрині і розміщуємо «головних героїв» – кола під майбутні квіти.
На цьому етапі видно в якій мірі великими чи малими будуть квітки в форматі композиції і видно чи не обтяжили вони якусь з сторін роботи. В моєму випадку було задумано, що композиційний центр не співпадатиме з геометричним центром – все зміщено до ребра скрині і знаходиться зовсім не в центрі якоїсь із сторін, але таке в петриківських композиціях зустрічається не часто, зазвичай композиції врівноважені по масах.
Наступним етапом будуть стеблини. Оскільки в Петриківському розписі існує правило яке забороняє елементам висіти в повітрі (аматори про це правило не знають і в їх роботах зустрічаються літаючі рослини), підводимо стеблини під наші найбільші квітки. Стеблини краще завити, надавши графічності і плавності їх малюнку, і робити це слід зараз, бо якщо підвести пізніше, то не вийде ніякої плавності в поворотах ліній.
Після цього розставляємо листя і всі другорядні деталі (птахи в мене другорядні герої).
Композиція побудована.
Тепер можна розписувати.
Цікаво, що послідовність нанесення розпису така сама – спочатку великі і головні елементи, потім стеблини і гілочки, а далі – все інше. Але нанесена перед тим легенька розмітка олівцем прямо на поверхні виробу не буде зайвою.
На кінець, якщо коротко, то основні етапи роботи над створенням декоративних Петриківських композицій можна розділити на три кроки: головні елементи, стеблини, дрібні деталі.