Коли надійшла пропозиція від одного із підприємств міста прикрасити Петриківським розписом приміщення цеху, я подумала, що заводські стіни це те місце, де розпису ще не було. Може хто й розписував, але особисто для мене це дуже цікавий проект.
Зізнаюсь, що відвідавши цех, я розгубилась, оцінивши площу приміщення, його об’єм, ритм безкінечних вікон замість глухих стін, висоту стелі, + атмосферу працюючих людей, машин…
Але знайшлося і те, що заспокоїло – стіни були білими, приміщення світлим і навіть легким в плані сприйняття. Перше враження, як відомо, саме правильне, тож завжди прислухаюся до нього, от і виникла думка про необхідність просто додати в цю суворість трохи легкої домашньої привітності, якщо можна так сформулювати. Кольорова гама була прив’язана до відтінків логотипа компанії, і я почала із розробки теми, тобто розробила декілька композицій в одній гамі, але різного характеру, з яких було обрано цю. Її легко рубити на частини і заповнювати.
Наступний етап був найскладнішим і найцікавішим. Потрібно було вирішити на папері що куди стане, і як врешті решт буде. Були перебрані стіни, вікна, усі простінки і вільні площі. Розпис має вбудуватися так, аби лишився вільний подих, і щоб він не кричав плакатною яскравістю. Народилося багато акварельних ескізів із декількома варіантами, від яких можна відштовхуватися. Те, що було затверджено, і є, думаю, саме прийнятне ( в рамках тих можливостей, що були).
Почала я розписувати із досить великої гілки, що лягла знизу логотипа. Це торцева стіна цеху, на другому торці малюнок було повторено.
Розпис я почала із розмітки і нанесення підложки для великих елементів.
Потім виконую пелюстки квітів, листя.
Коли всі більш-менш великі елементи готові, їх можна поєднати стеблинами і заповнити композицію дрібними деталями, які виконуються в Петриківському розписі пензликом-кошачкою.
Потрібно сказати, що штукатурка не була гладкою, і пригладити усі мазки не вийшло, але, думаю, і не треба. В цьому випадку, де безперервно стоїть гуркіт станків, як раз підходить суворий стиль розпису по рельєфу. Та й розглядати розпис із близької відстані все одно ніхто не буде, бо масштаб такий, що глядач буде знаходитися від декількох метрів до двох десятків.
Після торцевих стін прийшла черга простінків. Центральна композиція більше заповнена і розташована навпроти входу, а далі, через колону композиції втрачають плотність і зменшуються, віддаляючись від центральної.